Багата на історію Воскресенська церковно-парафіяльна школа в місті Батурині

Вже 120 років окрасою історичного центру Батурина на Чернігівщині є будівля Воскресенської церковно-парафіяльної школи, зведена у 1904 році поруч із Воскресенською церквою – усипальницею гетьмана Кирила Розумовського. Будівля школи внесена до переліку пам’яток архітектури місцевого значення. Сьогодні в ній розміщено Музей археології Батурина.

На момент спорудження Воскресенської парафіяльної школи у Батурині діяло ще три навчальні заклади – земська школа, а також Покровська та Іоанно-Богословська школи грамоти. Власне, при Воскресенській церкві школа грамоти була відкрита ще у 1897 році. Навчання у ній здійснювали священик цієї ж таки церкви Лаврентій Іванович Нєжинцев та вчитель Семен Георгійович Половецький. Спеціального приміщення школа грамоти не мала, а навчальний процес проходив у найнятих хатах батуринців. У 1899 році в цій школі навчався 21 учень.

Відтак церковною громадою було прийнято рішення збудувати для Воскресенської школи окрему будівлю. В той час при церкві діяло «Попечительство батуринської Воскресенської церкви», яке очолював місцевий мешканець на прізвище Ситник. Він був безпосередньо відповідальний за спорудження школи. Будувалася Воскресенська парафіяльна школа на кошти самої церкви, церковного попечительства та парафіян, яких у 1902 році нараховувалося 2,2 тис осіб. В той час у кожній губернії розроблялися відповідні правила для будівництва шкільних приміщень, в основу яких були покладені рекомендації професора Федора Ерісмана. Часто це були типові проєкти, які готували земські інженери.

Наприкінці ХІХ століття в архітектурі набули поширення українські національні мотиви, з’явився український архітектурний модерн. Як вказує дослідник Віталій Ханко, в будівництві почали поєднувати передові світові технології з давніми місцевими традиціями. Це ми простежуємо і в архітектурі Воскресенської церковно-парафіяльної школи. Це одноповерхова мурована будівля розміром 24,41 на 11,52 м з чотирисхилим дахом. Довгою віссю вона спрямована уздовж вулиці, з боку якої знаходиться головний вхід з аттиком. Фасади школи оздоблені оригінальною цегляною орнаментацією – карниз, декоративний фриз, прямокутні підвіконні ніші, віконні та дверні прорізи, площини рустованих пілястр та пілонів. Це була своєрідна «кам’яна вишивка», яка виникла під впливом української традиційної вишивки. В середині будівля мала коридорне розпланування та пічне опалення. Завдяки великим вікнам у класних кімнатах завжди було сонячно.

Будівництво Воскресенської школи велося у 1897–1904 роках. У 1905 році з 57 дев’ятирічних дітей парафії в школу грамоти вступили 4 хлопчики та 7 дівчаток. Навчання в церковних школах було платним, через що вони не могли конкурувати з земською школою, де, наприклад, навчальні посібники учням видавалися безплатно.

У 1909 році вийшла постанова Земської шкільної комісії про включення до шкільної мережі Чернігівської губернії 286 шкіл грамоти й перетворення їх на церковно-парафіяльні. Відповідно до цієї постанови й Батуринська Воскресенська школа підвищила свій статус. Проіснувала ця школа до 1918 року.

У радянський час в приміщенні колишньої Воскресенської церковно-парафіяльної школи продовжував діяти навчальний заклад. Про це ми довідуємося зі спогадів місцевих мешканців, які зберігаються в науковому архіві Національного заповідника «Гетьманська столиця». Батуринська мешканка Надія Григорівна Рибак згадувала, що в 1920-х роках в цій будівлі діяла початкова школа. Навчалися тут діти перших два роки. Батуринець Борис Семенович Ребров згадував, що у 1943 році у будівлі Воскресенської церковно-парафіяльної школи тимчасово діяв місцевий Будинок культури, а потім тут знову почали навчатися діти. У 1948 році до першого класу цієї школи вступила його молодша сестра Ніна Реброва.

У 1950-х роках приміщення школи було розширене та перебудоване. До північного фасаду школи добудували ще одну кімнату. У 1962 році в будівлі розмістили дошкільний навчальний заклад. Дитсадок перебував тут до 2005 року, коли у зв’язку з аварійністю пам’ятки його перевели в іншу будівлю, а споруду Воскресенської церковно-парафіяльної школи передали на баланс заповідника «Гетьманська столиця». З 2005 до 2008 року за проектом Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» проводилися комплексні ремонтно-реставраційні роботи. 22 січня 2009 року в цій будівлі було відкрито Музей археології Батурина.

Запрошуємо завітати до Національного заповідника «Гетьманська столиця», щоб детальніше познайомитися зі збереженою пам’яткою архітектури, яка попри свій солідний вік радує відвідувача своєю архітектурою та колоритом.

Каріна Солдатова, завідувачка відділу археології Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»